Этот автомобильный сайт "Автомастер" предназначен, в первую очередь, для тех, кто любит автомобили и желает узнать о них как можно больше.

У нас на сайте Вы найдете интересные статьи о наших железных конях, обзоры и тесты популярных и новых моделей авто, советы начинающим водителям и многое другое...

 

 

 

 

Бесплатные шаблоны Joomla

DAI2Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 8 серпня 2012 року.

Одразу кілька великих аварій на наших дорогах за останній час – безглуздих аварій, яких можна і треба було уникнути – на жаль, підтвердили, що проблему безпеки дорожнього руху треба вирішувати на рівні Уряду.

В Україні щорічно продається вже більше двохсот тисяч нових автомобілів. У нас понад 170 тисяч кілометрів автошляхів. Україна є потужним автотранспортним коридором зі Сходу на Захід і з Півдня на Північ. Тому безпека на дорогах має стати окремим напрямом державної політики.

Ми не можемо миритися з тим станом, який є зараз на наших дорогах. В першому півріччі поточного року кількість дорожньо-транспортних пригод, які призвели до смерті людей, становила дванадцять з половиною тисяч. За показником смертності (12 чоловік на 100 тисяч населення) Україна займає 2 місце в Європі після Росії. В Україні за рік в порівняльних цифрах трапляється у 5 разів більше ДТП, ніж, наприклад, в Німеччині.

Економічні втрати України від ДТП за оцінками Світового банку складають 5 мільярдів доларів. Левова їх частка пов’язана саме з травматизмом, інвалідністю внаслідок аварій.

Гинуть, втрачають здоров'я і калічаться ті, хто міг би щасливо жити і активно працювати. Ще страшніше, коли гинуть діти. Це взагалі неприйнятні, непоправні втрати для країни. Це - горе в сім’ях

Тому на сьогоднішньому засіданні Уряду ми розглянемо аналіз причин такого тривожного стану на дорогах, зробимо висновки і приймемо необхідні рішення.

Чому ж нашій країні автошляхи настільки небезпечні?

Звичайно, все починається з того, хто сідає за кермо. Наскільки людина підготовлена бути вправним і дисциплінованим учасником дорожнього руху. Наскільки принципово оцінюють її підготовку під час іспитів. Щоб не було так, як в народі кажуть: «Машину купив, права купив, а уміння їздити не купив».

В понеділок я відвідав одну з київських автошкіл Товариства сприяння обороні України. Пересвідчився, що в країні є умови для якісної підготовки водіїв. Сучасна матеріально-технічна база. Кваліфіковані викладачі. Технології навчання європейського рівня. Гарні умови для отримання практичних навичок водіння автомобіля.

Але так є не всюди. Що кажуть досвідчені фахівці, які десятиріччями вчать молодих водіїв? У багатьох автошколах занижені якісні критерії підготовки. Інструктори часто нехтують твердим засвоєнням навичок практичного водіння. Скорочують час практичних занять. Курсанти витрачають чималі гроші, але не отримують належної якості підготовки.

Тому, по-перше, вимоги до якості підготовки водіїв та до іспитів на отримання посвідчення водія треба посилити. Підвищити критерії акредитації автошкіл. Можливо, передбачити жорсткі санкції за «брак» в підготовці. Адже насправді кожна аварія з вини водія – це певною мірою «брак» у роботі тих, хто його готував до участі в дорожньому русі. Необхідно створити національну інформаційну систему, яка дозволить дати оцінку кожній автошколі залежно від того, скільки ДТП сталося з вини її випускників.

По-друге, на дорогах має панувати закон, порядок і рівне ставлення до всіх учасників руху. Високопосадовці або так звані «мажори», які вважають себе недоторканими чи «особливими» за кермом, повинні ходити пішки. Я вимагаю, щоб за злісні порушення правил дорожнього руху нікому ніяких поблажок не було.

Я також прихильник того, щоб відповідальність за порушення правил дорожнього руху була підвищена до того рівня, який стане однозначним запобіжником проти того, щоб водій перевищував швидкість в містах, на пішохідних переходах – всюди, де це створює небезпеку для пішоходів. Щоб ніхто навіть не помислив сісти за кермо у нетверезому стані. Покарання має бути відповідним порушенню і невідворотним.

По-третє, недолугі реорганізації Державної автоінспекції в минулі роки, скорочення і кадрові перетасування насправді послабили функціональну спроможність служби. Її треба відновлювати. Виводити на якісно новий, європейський рівень. Знаходити оптимальне співвідношення між кількістю працівників ДАІ та їх матеріально-технічним оснащенням. Між заохоченням і відповідальністю за правомірність дій інспекторів ДАІ. Все це комплексні питання для великої довготермінової програми підвищення функціональної спроможності ДАІ. І почати розглядати їх ми повинні вже сьогодні.

По-четверте, наші автошляхи мають бути «дружніми» для учасників дорожнього руху. Звичайно, найголовніше тут - будівництво автошляхів, які повністю відповідають європейським вимогам. Чим ми прискорено і наполегливо займаємося. Вже наступного року всю Україну із Заходу на Схід і з Півдня на Північ можна буде проїхати саме такими дорогами. Але не менш важлива інформативність автошляхів та їх інфраструктурне облаштування. У нас десятки кілометрів можна проїхати, не зустрівши жодної інформації, попередження, що на тебе чекає, які умови складаються на трасі, які сервіси доступні тощо. Десятки кілометри посеред голого поля можна проїхати без можливості зупинитися, нормально перепочити. Немає превентивних засобів, щоб не дати водію заснути, щоб поновити увагу до дороги. І так далі. Це теж велика робота, паралельна з будівництвом автошляхів.

По-п’яте, необхідно створити сучасну систему першої медичної і долікарської допомоги потерпілим в ДТП. А також мережу закладів «медицини катастроф», прив’язану до мережі автошляхів, щоб після першої допомоги людина максимум через півгодини була доправлена до такого спеціалізованого закладу чи пункту.

У нас більше 80% водіїв мають поліси обов’язкового страхування громадянської відповідальності. Ці поліси передбачають відшкодування за надану медичну допомогу. Але в багатьох випадках вони є просто фікцією, оскільки не супроводжуються розвитком відповідної галузі страхової медицини. Це також серйозне концептуальне питання, яке потрібно вирішувати.

Крім концептуальних питань є ряд окремих, практичних, які необхідно терміново розглянути і знайти ефективне рішення. Так, великий резонанс викликала відеофіксація порушень. Чи досконало розроблено це рішення? Чи всі аспекти: і технічні, і правові враховано? Давайте розберемось і зважимо.

Так само люди невдоволені заявами нібито про заборону фіксувати на відео дії працівників ДАІ. Не може в принципі бути такої заборони. Навпаки, законом треба урівняти фіксацію порушень як водіями, так і представниками закону. Давайте і в цьому питанні поставимо крапку.

В будь-якому разі, всі наші рішення мають бути звірені з громадськістю, експертами, з європейською практикою. Тоді люди ці рішення зрозуміють і приймуть.

Щоб принципово змінити ситуацію на дорогах, як, власне, і у багатьох інших сферах нашого життя потрібні десятиріччя наполегливої роботи і «залізна» послідовність.

Але якщо не починати, нічого не зміниться. Люди гинуть майже кожного дня, отже, починати треба негайно!

Дуже важливо, щоб в цій роботі громадськість підтримувала дії влади і водночас мала можливість безкомпромісного контролю влади. Треба продумати створення Громадської Ради з питань безпеки дорожнього руху і правопорядку на дорогах при Кабінеті Міністрів України як постійного консультативного органу.

У нашому суспільстві має сформуватися неприйняття до порушень правил дорожнього руху. І до порушень прав учасників руху з боку правоохоронців також. Це взагалі має стати частиною громадянської культури в Україні.

Сьогодні ми розглянемо Концепцію Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року. Документ містить першочергові і середньотермінові заходи. Але, думаю, водночас з цим ми повинні побачити більшу перспективу і поставити масштабніші завдання. Тому доручаю Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній інспекції з безпеки руху разом з регіональними адміністраціями розпочати створення Національного плану дій на забезпечення безпеки дорожнього руху до 2020 року. Оскільки ООН оголосило 2011-2020 роки Десятиріччям дій з безпеки дорожнього руху, наш національний план за терміном і за цільовими критеріями, яких треба досягти, має відповідати плану ООН.

Поделись!